Найбільшою архітектурною перлиною Жмеринки є її залізничний вокзал, зведений у 1904 році архітектором Зиновієм Журавським. Його стиль — необароко, а прототип — мюнхенський вокзал. За задумом, споруда мала нагадувати гігантський корабель, що на всіх вітрилах мчить у напрямку Чорного моря. Саме тому головна зала очікування вокзалу зберегла прекрасну ліпнину у вигляді водоростей. Первісно тут були масивні дубові двері чотирьох метрової висоти та розкішні жирандолі. Зовні споруда також дійшла без значних змін. На центральній площі перед вокзалом — пам’ятник Остапу Бендеру, який, за книгою, бував у місті.

У 1904 році почали будувати і костел св. Олексія (завершили у 1910 році). Насправді ж віряни звертались з проханням про побудову храму ще з 1890 року, але без успіху. Царська влада дала на це дозвіл лише після того, як католики пообіцяли назвати його на честь царевича Олексія та щоденно молитися за його здоров’я. Храм звели у неоготичному стилі, він мав високу шпилясту вежу. Радянська влада закрила костел у 1937 році, зруйнувавши вежу і влаштувавши всередині електростанцію. Після відновлення незалежності України костелу повернули його оригінальний шпиль, що видно майже з усіх кінців міста.

Це одна з найкрасивіших споруд Жмеринки, зведена на початку ХХ століття для графа Гейдена в стилі модерн. В колекції музею 3,3 тисячі експонатів (меблі, музичні інструменти, сімейні документи та особисті речі відомих мешканців міста). Заслуговують на увагу старі фотографії Жмеринки, її вокзалу, численних храмів (деяких вже нема). Крім того, тут є чудова збірка робіт мікромініатюриста Михайла Маслюка. Музей відкрили навесні 1969 року.

Храм з’явився одночасно із вокзалом, у 1904 році, для потреб 9-го та 10-го стрілецьких полків царської армії, розквартированих у місті. Його було побудовано у типовому псевдоруському стилі за проектом петербурзького архітектора Федора Вержбицького. Всього у Російській імперії для потреб війська звели близько шістдесяти подібних храмів. Позаяк церква розташовувалась на території військової частини, то в радянський час її закрили та знищили вежу та купол. Але у 2005 році храм повністю відновили та побудували новий іконостас. Все це зробили коштом місцевих доброчинців. Для православних віруючих міста цей храм є одним з найбільш важливих.