Вважають, що перші укріплення з’явились тут вже у ХІ–ХІІ століттях, а під час панування князів Коріатовичів замок значно зміцнили. Чергова його реконструкція припала на XV–XVI століття. З з того часу він дійшов до нас без значних змін. Замок складається з десяти веж. Водна вежа контролювала Смотрич і браму, яку розібрали у ХІХ столітті. Із Старого та Нового замків відкривається неймовірна панорама північно-західної частини Старого міста — так званий «католицький фасад». Це й не дивно: у докомуністичні часи її складали монастирі наступних орденів: кармелітів, єзуїтів, францисканців, домініканців, домініканок і тринітаріїв. Вінчав усе це кафедральний Петропавлівський костел. 

Один з найвеличніших та унікальних храмів Кам’янця. Архітектурний комплекс костелу святих Апостолів Петра та Павла включає костел, дзвіницю, тріумфальну арку та мінарет. Поява первісного дерев’яного костелу пов’язана із заснуванням подільського єпископства (1375 р.) В XV ст. костел являв собою тринавову базиліку, будівництво якої приписують подільським єпископам Павлу з Боянчиць та Якову Бучацькому. Протягом XVI-XVII ст. костел зазнав перебудов, внаслідок чого постав спорудою складної об’ємно-просторової композиції. У період турецької доби прибудована ренесансна каплиця стала основою для турецького мінарету, а сам костел — головною мечеттю. Після повернення Поділля до складу Польщі костел було заново освячено, а на мінареті встановили дерев’яну скульптуру Діви Марії, яку у 1756 р. було замінено мідною, привезеною з Гданська. Дзвіниця, розташована поруч з костелом, побудована у XVI ст., у стилі бароко. Тріумфальна арка, зведена на честь приїзду до Кам’янця у 1781 р. польського короля Станіслава Августа, збереглася без жодних перебудов. З 1936 р. костел використовується як музей, після реставрації органу у 1978 р. також як органний зал. На сьогодні храм є діючим римо-католицьким костелом, у стінах якого звучить старовинний орган.

Кам’яний костел св.Трійці у стилі бароко збудований на місці дерев’яного у 1750-1765р.р. на добровільні пожертви. Ймовірно, автором архітектурно-художнього вирішення головного фасаду та інтер’єру пам’ятки був видатний архітектор, військовий інженер і комендант фортеці Ян де Вітте. Фасад завершений фронтоном, прикрашений скульптурами, які розкривають мету ордену тринітарів – викуп невільників з мусульманської неволі. Територія костелу оточена кам’яною огорожею з брамою, до якої з двох сторін ведуть сходи, що обмежені парапетною стінкою з фігурою Діви Марії. Оформлена брама двома пілонами, поверх яких встановлені скульптури засновників ордену – статуї Яна з Мати та Фелікса Валезія. До східної частини огорожі примикає дзвіниця. В інтер’єрі костелу збереглась вишукана пізньобарокова ліпнина. З 1975 р. по 1988 р. проведено реставрацію костелу. 1992 року костел переданий греко-католицькій громаді, яка використовує як церкву св. Йосафата. Згодом було відновлено огородження хорів, встановлено іконостас та дзвони на дзвіниці.