Дерев'яну фортецю в 1538 році звела та назвала на честь рідного міста Барі польська королева Бона. У 1636 році коронний гетьман С. Конєцпольський обрав Бар своєї резиденцією та почав спорудження кам'яного замку. Автором проекту став відомий французький інженер де Боплан. Фортеця була в плані квадратною, мала чотири бастіони, які досягали майже 6 м. Барський замок в той час вважався другим за потужністю після Кам'янецького, тому його називали «ключем від Східного Поділля». На сьогоднішні від колись потужного укріплення залишилось небагато: лише фрагменти бастіонів, що можна побачити з боку річки. Проте у влади міста є план повністю відновити свою найбільш відому архітектурну перлину.

Перший костел було освячено в ім'я святого Миколая, покровителя італійського міста Барі. Пожежі двічі вщент знищували не лише дерев'яні приміщення, а й предмети церковного вжитку. У 1807 році після сумнозвісних подій Барської конфедерації та поділів Польщі з ініціативи тодішнього пріора Барського домініканського монастиря отця Емерика Шатбея розпочалося будівництво мурованого костелу. У 1811 році будівництво храму завершилось. У 1826 році єпископ Мацкевич освятив храм. Після Листопадового повстання домініканців виселили з їхнього монастиря і костел залишався парафіальним. У 1906 році храм значно розбудували й освятили на честь святої Анни — покровительки Барської парафії.

Побудований у XVIII столітті. Точна дата невідома. Припускають, що це могло статись у 1757, 1760 або 1770 роках, тому храм є однією з найстаріших будівель міста. Зведений у стилі пізнього бароко. Успенський собор завжди був головною святинею православних Бара. Донедавна в ньому зберігалась чудотворна ікона Барської Богородиці (оригінал), яку забрали з костелу св. Анни. Зараз образ перебуває у новому православному жіночому монастирі міста. Інша шанована ікона собору — образ святого Миколая Чудотворця. За переказами, його привезла до міста королева Бона Сфорца. Він знаходився у однойменній церкві, яку пізніше закрили. Успенський собор у Барі після Другої світової лишився діючим.

У середині XVIII століття з волинського Ганнополя до міста прибув отець кармеліт Марек Яндолович, який заснував тут орденський монастир. Встигли збудувати лише корпус келій у стилі бароко, а костел завадили завершити події Барської конфедерації. У царські часи кляштор скасували та передали православному монастирю, для якого у 1908 році звели надбрамну дзвіницю. Приблизно тоді ж з’явилась і Покровська церква, що не дійшла до наших днів. Після відновлення незалежності приміщення пам’ятки віддали римо-католицькому ордену сестер бенедиктинок. Це продовження католицької традиції, адже ще у 1917 році сестра Ядвіга Кулеша заснувала в колишньому покровському монастирі кляштор бенедиктинок.