Невеликі Віньківці лежать на стрімких берегах річки Калюс. Вперше про місто згадується у 1493 році. Пізніше ним володіли різні польські роди, і представниця одного з них, Софія Заміховська, удова по воєводі подільському Станіславу Ланцкоронському, заснувала у місті монастир ордену францисканців. У 1863 році черговий власник Віньківців, Кароль Косельський, звів тут палац у стилі італійської вілли. Власне кажучи, цей палац є чи не єдиною пам’яткою давнини у місті. У Віньківцях була також, як і скрізь у правобережній Україні, численна єврейська громада. На жаль, синагога до наших часів не збереглася.
Один з корпусів місцевої лікарні є сильно перебудованим комуністами палацом Кароля Косельського, що отримав Віньківці як посаг дружини Марії Скібнєвської — доньки багатія з Нового Поріччя. Палац, побудований близько 1863 року в «італійському стилі» невідомим архітектором, оточував чудовий парк, який, проте, не закривав прекрасного краєвиду на долину річки Колюс. Поруч із панським двором стояла пізніша офіцина (XVIII), яка, певно, належала Гумецьким; на територію провадила вишукана брама з кордеґардією. Останніми власниками маєтку були троє синів Марії та Кароля: Мєчислав, Броніслав і Кароль. Вони володіли Віньківцями до 1921 року. Споруда стоїть на узгір’ї: з одного боку має два, а з іншого три поверхи. В 70-ті роки, коли тут відкрили лікарню, було цілковито знищено інтер’єри пам’ятки, а також демонтовано чудову вежу та під’їзд з колонами. Парк і його будівлі також не збереглись.